дубцювати

ДУБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., кого, розм.

Бити кого-небудь (звичайно палицею, дрючком).

– Тих панів мостивих добрим гуртом будете так сильно лупцювати, так дуже духопелити... – Гамселити, – підказав Покивай. – Товкмачити, – підказали з юрби .. – Гатити! Молотити! Дубцювати! (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. дубцювати — див. бити  Словник синонімів Вусика
2. дубцювати — Дубцювати, -цюю, -єш гл. Колотить, бить.  Словник української мови Грінченка