дувал
ДУВА́Л, у, ч.
Глиняний паркан або стіна навколо будинку чи поселення (перев. у Середній Азії), який повністю приховує внутрішній двір житла від вулиці.
Міцна брама.., вбудована в зовнішню стіну, і високий сірий дувал, що відмежовував двір від сусідів, надавали володінням бая вигляду чи то маленької фортеці, чи в'язниці (Б. Антоненко-Давидович);
Акуратно підрізані виноградні лози чергувалися з гіллястими деревами урюка, що визирали з-за високих глиняних дувалів (П. Загребельний);
Тільки .. трохи одійшли [запорожці] од Кінської Води, тільки вибилися на кряж, як удалині побачили біломазані дували аулу (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)