дюза

ДЮ́ЗА, и, ж.

Наконечник для розпилювання направленого струменя рідини або витікання газу; сопло.

Крізь спеціальний отвір у кілі моторного човна всмоктується вода і з великою швидкістю викидається через рухому дюзу (з наук.-попул. літ.);

Стовп вогню рвонув вертикально вниз у газовідвідний канал, ракета здригнулася. З дюз рвонули на волю кудлаті блискавки (із журн.).

Значення в інших словниках

1. дюза — дю́за іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дюза — -и, ж. 1》 Пристрій для розпилювання рідини. 2》 Отвір у ракетному або реактивному двигуні, крізь який здійснюється викид газів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дюза — дю́за (від нім. Duse – сопло, насадка) пристрій для розпилювання рідини.  Словник іншомовних слів Мельничука