дюза
ДЮ́ЗА, и, ж.
Наконечник для розпилювання направленого струменя рідини або витікання газу; сопло.
Крізь спеціальний отвір у кілі моторного човна всмоктується вода і з великою швидкістю викидається через рухому дюзу (з наук.-попул. літ.);
Стовп вогню рвонув вертикально вниз у газовідвідний канал, ракета здригнулася. З дюз рвонули на волю кудлаті блискавки (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дюза — дю́за іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дюза — -и, ж. 1》 Пристрій для розпилювання рідини. 2》 Отвір у ракетному або реактивному двигуні, крізь який здійснюється викид газів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дюза — дю́за (від нім. Duse – сопло, насадка) пристрій для розпилювання рідини. Словник іншомовних слів Мельничука