дюгонь
ДЮГО́НЬ, я, ч.
Рослиноїдний морський ссавець родини дюгоневих із ластоподібними передніми кінцівками і дволопатевим хвостом.
Дюгоні мають веретеноподібне масивне тіло, горизонтально розміщений дволопатевий хвостовий плавник, грубу, товсту шкіру з поодинокими волосками, колір якої з віком темніє, стає буруватим (з наук.-попул. літ.);
Дюгонів називають морськими коровами, тому що вони харчуються зеленими водоростями і морською травою на мілководді, живуть групами (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дюгонь — дюго́нь іменник жіночого роду, істота морська тварина Орфографічний словник української мови
- дюгонь — -я, ч. Рослиноїдний морський ссавець ряду сиреноподібних. Поширений перев. в Індійському океані. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дюгонь — дюго́нь (франц. dugong – морська корова) рослиноїдний морський ссавець ряду сиреноподібних. Поширений переважно в Індійському океані. Словник іншомовних слів Мельничука
- дюгонь — Морський ссавець із ряду ластоногих, тримається невеликими стадами у прибережних водах тропічної зони Індійського та Тихого о.; довж. бл. 3 м. Універсальний словник-енциклопедія