екзина
ЕКЗИ́НА, и, ж., бот.
Зовнішня оболонка пилкових зерен у квіткових та спорових рослин.
Екзина виконує захисні функції, забезпечуючи стійкість спор до зовнішнього впливу (з наук. літ.);
Екзина завжди багатошарова (з навч. літ.);
Зріле пилкове зерно має в екзині три пори, кожна з яких розташована над невеликим виступом його оболонки (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)