екстраверт

ЕКСТРАВЕ́РТ, а, ч., псих.

Людина, яка в своїх переживаннях та інтересах звертається до об'єктів навколишнього світу, легко встановлює контакт з оточенням; протилежне інтроверт.

У подоланні проблемних ситуацій екстраверти розпочинають дії з організації життя, посилюючи його зовнішню компоненту (з наук. літ.);

Макс .. не найбільший мазунчик, нервовий екстраверт, із епізодичними ознаками психопатичності (С. Процюк);

На перший погляд Світлана Микитівна справляла враження енергійної комунікабельної людини – екстраверта (із журн.);

Легше екстравертам, які виплескують нервове напруження, і жінкам, для яких сльози – перевірений захисний механізм. Гірше – інтровертам, які накопичують усі свої переживання (з газ.).

Значення в інших словниках

1. екстраверт — екстраве́рт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. екстраверт — -а, ч. Психологічний склад особистості, спрямованої на зовнішній світ і діяльність у ньому, що відрізняється переважним інтересом до зовнішніх об'єктів і т. ін.; прот. інтроверт.  Великий тлумачний словник сучасної мови