елонгація
ЕЛОНГА́ЦІЯ, ї, ж.
1. астр. Видима кутова віддаль планети від Сонця.
Ще давні астрономи зауважили, що Меркурій і Венера віддаляються від Сонця лише у деяких межах: Меркурій – на 17–27°, Венера – на 46–48°. Це їхня найбільша елонгація. Вони нібито коливаються поблизу Сонця (з навч. літ.);
// Найбільша віддаленість приполярної зірки від площини меридіана.
Елонгація приполярної зірки.
2. біол. Процес подовження, нарощування поліпептидного ланцюга; власне синтез білка.
Елонгація – одна із чотирьох фаз процесу трансляції (з наук. літ.);
Елонгація заснована на приєднанні нових амінокислот за допомогою пептидного зв'язку (з наук. літ.);
Елонгація РНК-полімерази через хроматин.
Словник української мови (СУМ-20)