еректор
ЕРЕ́КТОР, а, ч.
1. анат. М'яз, який випрямляє яку-небудь частину тіла.
Еректори хребта, розташовані вздовж і між хребцями, утримують спину та верхній плечовий пояс (з навч. літ.).
2. Пристрій для лікування порушень ерекції (у 1 знач.).
Для лікування імпотенції лікарі рекомендують еректори (із журн.).
3. Пересувний пристрій для механізованого встановлення тюбінгів або блоків при спорудженні тунелів, шахт.
Еректор повинен притримуватися спеціальними захватами, відкинутими за ребра тюбінгів (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)