жакувати
ЖАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що, заст.
Грабувати, нищити, плюндрувати.
Прийшли москалі Січ жакувати (Сл. Гр.);
Я сам почувався приниженим, бо так вже тут повелося, що люди убогії і ниці духом, неосвічені, майже дикі величалися перед нами, називали нас “хохлами” й “мазепинцями” і жакували, скільки могли (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)