задублювати

ЗАДУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. ду́блять; док., що.

1. спец. Дубити (у 1 знач.).

Сукна з вовни натурального чорного кольору з часом руділи, тому їх задублювали (з наук. літ.);

* Образно. Стовпами крику облягло і кучугури намело, стовпами криги задубило і улещати почало (В. Стус).

2. Обвітрювати, робити згрубілим (про шкіру обличчя, рук і т. ін.).

Сонце, вода та вітер щоденно задублювали шкіру вояків (із журн.).

Значення в інших словниках

1. задублювати — заду́блювати дієслово недоконаного виду обробляти вимочуванням задублюва́ти дієслово доконаного виду зробити дубль  Орфографічний словник української мови
2. задублювати — -юю, -юєш, задубляти, -яю, -яєш, док., перех., спец. Паралельно встановити аналогічний пристрій, зробити дублювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. задублювати — Задублювати, -люю, -єш сов. в. задуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, выдубить (кожу). Гол. Од. 66. 2) О животныхъ: поднимать, поднять вверхъ хвостъ. Задубили коні хвости. О людяхъ: поднимать, поднять одежду, обнаживъ нижнюю часть тіла.  Словник української мови Грінченка