заникувати
ЗАНИ́КУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАНИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Ховати що-небудь від когось у потаємне місце.
Ну зваж пару кіл [кілограмів], моя десь гроші заникала (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)ЗАНИ́КУВАТИ², ую, уєш, недок., ЗАНИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
Ховати що-небудь від когось у потаємне місце.
Ну зваж пару кіл [кілограмів], моя десь гроші заникала (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)