заповідання

ЗАПОВІ́ДАННЯ, я, с.

Дія за знач. заповіда́ти.

У першій половині IV ст. до н. е. у Спарті появився закон, який дозволяв дарування і заповідання будівель та земельних ділянок, що раніше суворо заборонялось (з наук. літ.);

Менше розкоші – більше свободи. Це сприймалося як заповідання на краще, як обіцянка змін (П. Загребельний);

На території Верхньодністровської низовини слід провести інвентаризаційні дослідження з метою виділення найбільш цінних ділянок для подальшого заповідання (із журн.).

Значення в інших словниках

1. заповідання — I запов`ідання-я, с., діал. Заповіт. II заповід`ання-я, с. Дія за знач. заповідати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заповідання — Заповіт, див. тестамент  Словник чужослів Павло Штепа
3. заповідання — запові́дання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
4. заповідання — Заповіда́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заповідання — Заповідання, -ня с. Завѣтъ. Та не хотіли й тут коритись його волі і заповідання Господнє занедбали. К. Псал. 182.  Словник української мови Грінченка