заручниця

ЗАРУ́ЧНИЦЯ, і, ж.

Жін. до зару́чник.

На мосту в Сан-Франциско якийсь дивак захопив у заручниці свою дружину (Л. Костенко);

– Приходили поліцейські. Вони хотіли, щоб він і мама написали заяву, ніби Сашко тримає нас з тобою заручницями (О. Авраменко, В. Авраменко);

Мені близькі дитячо-батьківські теми: я вже певною мірою стала заручницею свого образу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. заручниця — -і. Жін. до заручник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заручниця — зару́чниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови