заручниця
ЗАРУ́ЧНИЦЯ, і, ж.
Жін. до зару́чник.
На мосту в Сан-Франциско якийсь дивак захопив у заручниці свою дружину (Л. Костенко);
– Приходили поліцейські. Вони хотіли, щоб він і мама написали заяву, ніби Сашко тримає нас з тобою заручницями (О. Авраменко, В. Авраменко);
Мені близькі дитячо-батьківські теми: я вже певною мірою стала заручницею свого образу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me