збезумитися

ЗБЕЗУ́МИТИСЯ, млюся, мишся, док., рідко.

Стати безумним (у 1 знач.); збожеволіти.

Як нап'ється горілки – збезумиться чоловік (Сл. Б. Грінченка);

Прости, батеньку, не гнівайся, я вчора п'яний був, збезумився (П. Чубинський);

[Егеон:] Як не збезумивсь я від страху смерті, То бачу сина Антіфола й Дромйо (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. збезумитися — збезу́митися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збезумитися — Збезу́митися, -млюся, -мишся гл. Одурѣть, обезумѣть. Як нап'ється горілки — збезумиться чоловік. Черк. у. Прости, батеньку, не гнівайся, я вчора п'яний був, збезумився. Чуб. III. 87.  Словник української мови Грінченка