зволікатися
ЗВОЛІКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, тільки недок.
1. Те саме, що зволіка́ти².
[Ганна:] З якого це побиту ти зволікаєшся і людей багатих відсуваєш від своєї дочки? (М. Кропивницький);
Прийшли вони до палацу Самойловичів, викликали на ґанок за відсутністю поміщиці самого барона. Довго зволікався, а все ж вийшов бундючний барон (Є. Кротевич).
2. Пас. до зволіка́ти² 2.
Галину .. дратувало.., що засідання зволікається (Б. Антоненко-Давидович);
Майже п'ять місяців зволікалися кадрові рішення щодо керівників найважливіших державних департаментів міністерства (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)