знемощіти

ЗНЕМОЩІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

Утратити міць, силу; знесилитися.

Старці з синіми носами .. одразу неначе поменшали й знемощіли (І. Нечуй-Левицький);

Бідна Любов Федорівна стала чорніша від землі, постарілася і знемощіла (Б. Лепкий);

Мати вже знемощіла від хворіб [хвороб] та гризоти, потрібна була робітниця у хаті (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. знемощіти — див. утомлюватися  Словник синонімів Вусика
2. знемощіти — -ію, -ієш, док., рідко. Втратити міць, силу; знесилитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знемощіти — див. чахнути  Словник чужослів Павло Штепа
4. знемощіти — Знемощі́ти, -щі́ю, -щі́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. знемощіти — ЗНЕМОЩІТИ, ію, ієш, док., рідко. Втратити міць, силу; знесилитися. Старці з синіми носами.. одразу неначе поменшали й знемощіли (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 290); Мати вже знемощіла від хворів [хвороб] та гризоти, потрібна була робітниця у хаті (Петро Козланюк, Опов. І. Клена, 1950, 300).  Словник української мови в 11 томах
6. знемощіти — Знемощіти, -щію, -єш гл. Изнемочь, обезсилѣть. Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє. Грин. II. 153.  Словник української мови Грінченка