Словник української мови у 20 томах

зубриха

ЗУБРИ́ХА, и, ж.

Самиця зубра.

– Навесні ми помітили, що в зубрихи злегка роздулися боки, і зрозуміли: буде поповнення, – розповів журналісту співробітник парку Михайло Загора (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. зубриха — зубри́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. зубриха — -и, ж. Самиця зубра.  Великий тлумачний словник сучасної мови