зіяння
ЗІЯ́ННЯ, я, с.
Те саме, що зя́яння.
Під бань розколотих зіяння, Під черепи лунких склепінь Лягла тінь пам'яті остання, В зелений камінь вкута тінь (М. Бажан);
Зіяння в питомих українських словах допустиме лише на межі префікса й кореня: виорати, приозерний, наодинці (з навч. літ.);
Однією з причин появи інтерфіксів у французькій мові було бажання уникнути зіяння як усередині слова, так і між словами (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)