карабін
КАРАБІ́Н², а, ч.
Гачок, зачіпка перев. з пружною частиною для затискання, зачіплювання (у ланцюжках, пенсне, рибальській снасті, альпіністському спорядженні і т. ін.).
Капітан став на стілець і зняв вірьовку. До обох її кінців прикріплено металеві гачки – карабіни незнайомої конструкції (В. Петльований);
Повідець з карабіном.
Словник української мови (СУМ-20)