карабін

карабі́н

[караб’ін]

-на, м. (на) -н'і, мн. -ни^е, -н'іў

Значення в інших словниках

1. карабін — карабі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карабін — Гвинтівка, кріс, жм. карабінка.  Словник синонімів Караванського
3. карабін — I -а, ч. 1》 Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. 2》 Мисливська рушниця. II -а, ч. Пристрій, який служить для затискання, зачеплення чогось. Карабін запобіжного пояса — елемент пояса, призначений для прикріплення його до конструкцій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карабін — Рушниця, див. гвинтівка, гвер, кріс  Словник чужослів Павло Штепа
5. карабін — КАРАБІ́Н², а, ч. Гачок, зачіпка перев. з пружною частиною для затискання, зачіплювання (у ланцюжках, пенсне, рибальській снасті, альпіністському спорядженні і т. ін.). Капітан став на стілець і зняв вірьовку.  Словник української мови у 20 томах
6. карабін — кара́бін: ◊ кара́бін машино́вий на ву́ши вул. гребінь (ст) ♦ па́не во́як, кара́бін вам укра́ли ірон., жарт. про роззяву (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. карабін — карабі́н (франц. carabine) 1. Гвинтівка з укороченим стволом. 2. Мисливська рушниця. 3. Гачок, зачіпка в ланцюжках, довідках з пружною частиною.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. карабін — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст.  Словник синонімів української мови
9. карабін — Карабі́н, -на; -бі́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. карабін — КАРАБІ́Н, а, ч. Гвинтівка полегшеної ваги, з коротким дулом. Перед вікнами по вузькій, брукованій стежці ходив мовчки вартовий з карабіном на плечі (Фр., VI, 1951, 170); — Огонь! — скомандував Брянський.  Словник української мови в 11 томах