картотека
КАРТОТЕ́КА, и, ж.
Систематизоване зібрання даних, які зберігаються на картках або електронних носіях.
Тільки-но встиг Олександр Іванович зробити записи в амбулаторній картці хворого й хотів покласти її до картотеки, як двері відчинились і до кабінету твердими, впевненими кроками зайшов чоловік у простому полотняному кітелі (Б. Антоненко-Давидович);
В ретельно заведеній картотеці були на точному обліку всі мешканці табору (Н. Рибак);
Орхан вписав гостей у книгу та підвів до старенького бібліотекаря, що сидів у кутку за столом, заставленим шухлядками з картотекою (Ю. Винничук);
Електронна картотека дозволяє здійснювати різноманітні маніпуляції з картками так само, як і паперова (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)