картяр
КАРТЯ́Р, а́, ч.
Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.).
Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (І. Нечуй-Левицький);
Вже зі злості говорив дехто, що він картяр (О. Маковей);
Сергій Павлович перетворився на того азартного картяра, що, випадково зірвавши велику ставку, йде тепер тільки ва-банк (Ю. Шовкопляс);
Драгун був першим картярем на цілий Львів і знав, що коли будуть грати картами Смалюха, то він ніколи в чорта не виграє (Ю. Винничук);
* У порівн. Від тих думок він загорівся ще дужче, як розгарячілий картяр, що ставить усе на кін (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)