касир
КАСИ́Р, а, ч.
Той, хто відає касою (у 2, 3 знач.), приймає та видає гроші, продає квитки тощо.
Писар закликав до себе в гості двох чоловік [чоловіків], що були колись волосними старшинами, закликав волосного касира, десяцького (І. Нечуй-Левицький);
Розгорнув [Турбай] списки, відкрив ящик з грішми й звернувся до людей: – Прошу підходити, товариші. Касиром сьогодні буду я (М. Руденко);
Таксист зробив жест касира гонорарного відділу, але Сідалковський відповів йому жестом людини, яка тільки прибула у відрядження (О. Чорногуз);
Горбань теж зрадів, сказав, що працює тепер касиром в ігрових автоматах (С. Жадан).
Словник української мови (СУМ-20)