каска
КА́СКА, и, ж.
Захисний металевий головний убір у вигляді шолома, що його носять військовослужбовці, пожежники, шахтарі і т. ін.
Трохи згодом нап'яли на його [нього] мундир.., каску (Панас Мирний);
Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Григорій Тютюнник);
Там, куди опускалася панель, стояли двоє монтажників у брезентових робах і в касках (В. Нестайко);
* Образно. Встають i вiдходять в легенду Пророки завiтiв нових. І ризи у них iз брезенту i каски, як нiмби, у них (Б. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)