каталізатор
КАТАЛІЗА́ТОР, а, ч., хім.
1. Речовина, що впливає на збудження або зміну швидкості хімічної реакції, але сама при цьому не змінюється.
Найчастіше каталізатор перебуває в твердому стані, а реагенти і продукти реакції – в рідкому або газоподібному (з наук. літ.);
У природних біологічних системах ферменти виконують функцію каталізаторів (з наук.-попул. літ.);
– Єдине, що я визначив абсолютно точно: навіть незначні домішки органічних речовин зводять нанівець усі досліди, бо вуглець виступає як небажаний каталізатор (М. Дашкієв).
2. перен. Те, що впливає на зміну активності певного процесу чи дії.
Друзі, з тих, що ними фактично ніколи не були, стали каталізаторами в процесі й до того неугавному (Олекса Ізарський);
Мрійники – каталізатори майбутнього. Не жаліючи себе, вони поривають сучасників у невідомість, бо знають – лише стріла в польоті досягає мети (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)