кахикати
КАХИ́КАТИ, аю, аєш, недок.
Видавати звуки кахи-кахи.
– Насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне (І. Нечуй-Левицький);
Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Франко);
Йому було погано в роті, і він раз по раз відпльовувався; затягувався цигаркою глибоко, аж кахикав (В. Минко);
Сивоголовий лікар кахикає і вдоволено, енергійно потирає великі, з вузлуватими пальцями руки (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)