кахикати
КАХИ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки кахи-кахи.
— Насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне (Н.-Лев., IV, 1956, 215);
Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (Фр., І, 1955, 231);
Йому було погано в роті, і він раз по раз відпльовувався; затягувався цигаркою глибоко, аж кахикав (Минко, Вибр., 1952, 86).
Словник української мови (СУМ-11)