кахикання

КАХИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кахи́кати та звуки, утворювані цією дією.

Тільки доносилося глухе кахикання (Мирний, III, 1954, 194);

Їхня розмова точиться пошепки, і, як неспокійні бризки, перериває її раптом то кахикання агронома, то хрипкий сміх Кукси (Донч., І, 1956, 69).

Значення в інших словниках

1. кахикання — кахи́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кахикання — -я, с. Дія за знач. кахикати та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кахикання — КАХИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кахи́кати і звуки, утворювані цією дією. Тільки доносилося глухе кахикання (Панас Мирний); Їхня розмова точиться пошепки, і, як неспокійні бризки, перериває її раптом то кахикання агронома, то хрипкий сміх Кукси (О.  Словник української мови у 20 томах