кашка

КА́ШКА, и, ж.

1. Пестл. до ка́ша 1.

– От я .. Кашку діточкам варила (Л. Глібов);

Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, кашка у жменьці (П. Тичина).

2. перен. Те саме, що ка́ша 2.

Його казанок знав і лободяну кашку, й коріння рогозу, й навіть берестяну кору (Ю. Мушкетик);

При роздавлюванні ягід брусниць одержують соковиту кашку (з наук. літ.);

Корпус підводного човна, який напирає на цю масу своєю носовою частиною під тиском дюз, перетворює льодову кашку на воду і прочищає собі таким чином шлях далі (із журн.).

3. розм. Дрібні квіти різних трав'янистих рослин або дерев.

Кашка розкрила скрізь парасольки (М. Коцюбинський);

Срібний полин ріс кущами, пнувся вгору і передчасно почав викидати золоту кашку цвіту (О. Донченко);

Під ногами кашка й чебрець виділяє свої пахощі, у Трихоновому житі підпідьомкає, не дивлячись на вечір, перепелиця (У. Самчук);

Гармати котяться по м'якій лісовій траві; на шинах блищать розчавлені дикі полуниці й зерна зеленої кашки (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. кашка — ка́шка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кашка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до каша 1). 2》 перен. Зменш. до каша 2). 3》 розм. Дрібні квіти на різних трав'янистих рослинах або на деревах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кашка — ІКРА́ (яєчка риб як продукт харчування), КАВ'Я́Р заст., КА́ШКА заст. Штукаренко підійшов до столу, взяв виделку, колупнув паюсну ікру (С. Голованівський); Привозив (Петро Ярош) у дарунок панові та управителю по бочечці кав'яру (М. Стельмах)  Словник синонімів української мови
4. кашка — КА́ШКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ка́ша 1. — От я.. Кашку діточкам варила (Гл., Вибр., 1951, 234); Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, кашка у жменьці (Тич., І, 1957, 98).  Словник української мови в 11 томах
5. кашка — Кашка, -ки ж. 1) ум. отъ ка́ша. Кашка. Мовчи, язичку, кашки дам. посл. 2) Раковая или рыбья икра. Ото, що товста шийка, то рачиха з кашкою. Уманск. у. 3) Внутренности насѣкомыхъ.  Словник української мови Грінченка