кашляння

КА́ШЛЯННЯ, я, с.

Дія за знач. ка́шляти і звуки, утворювані цією дією.

За сценою чути стук кроків і голосне кашляння (І. Франко);

Перед ґанком чути було тупоти, кашляння і притишені голоси (Б. Лепкий);

Лунко котиться дражливий погук – авторове кашляння (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. кашляння — ка́шляння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кашляння — -я, с. Дія за знач. кашляти та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кашляння — КА́ШЛЯННЯ, я, с. Дія за знач. ка́шляти та звуки, утворювані цією дією. За сценою чути стук кроків і голосне кашляння (Фр., IX, 1952, 356); Лунко котиться дражливий погук — авторове кашляння (Кач., II, 1958, 89).  Словник української мови в 11 томах