кашлянути
КАШЛЯНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до ка́шляти.
Він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати (М. Коцюбинський);
Кашлянути заставить [лікар], повітря у груди набрати (Я. Шпорта);
Ми все ще вичікуємо, ніби завмерли, навіть ніхто не чхне, не кашляне... (Є. Доломан);
Надворі тільки-но розвидняється, село поволі прокидається: то брязне відро коло криниці, то півень кукурікне, то хтось кашляне (Г. Тарасюк).
Словник української мови (СУМ-20)