кеглі
КЕ́ГЛІ, ів, мн. (одн. ке́гля, і, ж. і рідше ке́гель, гля, ч.).
1. Гра, що полягає у вибиванні фігур важкими кулями (див. ку́ля¹ 2), які гравці пускають по кегельбану (у 1 знач.).
По той бік колючого дроту ходили мовби люди з іншої землі: сміялися, причепурювали свої мундири, грали в кеглі. А з цього боку – голоднеча, пригніченість, виснаженість (П. Загребельний);
* У порівн. Відійдіть, будь ласка, хто боїться бути збитим, наче в кеглі. Смерть – це ще не поразка (Л. Костенко).
2. Дерев'яні або синтетичні стовпчики для цієї гри.
Ми йдемо пограти в дев'ятку. При цьому не уявляю собі не те що правил гри, а навіть і того, чим у неї грають – картами, кеглями чи шайбами (Ю. Андрухович);
Кахлі та вафлі, меблі й кеглі, помаранчі і мандаринки, ковбаса, лінолеум, шпроти, авто – усе це вимагало .. багатогодинного вистоювання в чергах (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)