кепа
КЕ́ПА, и, ж., розм.
Те саме, що ке́пка.
Стоїть людина. Сумка, бобрикове пальто .. Кепа дуже приношена (Ю. Яновський);
– Шофер! Шофер! Чого ми так довго стоїмо? – Документи перевіряють, – обзивається із кабіни молодий хлопець у засмальцьованій кепі (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)