кепа
КЕ́ПА, и, ж., розм. Те саме, що ке́пка.
Стоїть людина. Сумка, бобрикове пальто.. Кепа дуже приношена (Ю. Янов., І, 1958, 236);
— Шофер! Шофер! Чого ми так довго стоїмо? — Документи перевіряють,— обзивається із кабіни молодий хлопець у засмальцьованій кепі (Тют., Вир, 1964, 306).
Словник української мови (СУМ-11)