кепкування

КЕПКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. кепкува́ти.

Юрма серед реготу й кепкування підхопила дідові лайки (М. Коцюбинський);

Сотник удав, що не почув цього кепкування, і сквапно пошкутильгав через перон і колії до свого вагона (Б. Антоненко-Давидович);

В очах майнуло те, що Таня завжди бачила в його очах: притаєна гострота і трохи злого сміху, і кепкування над співрозмовником (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. кепкування — кепкува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кепкування — див. насмішка  Словник синонімів Вусика
3. кепкування — -я, с. Дія за знач. кепкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кепкування — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм.  Словник синонімів української мови
5. кепкування — Кепкува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кепкування — КЕПКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кепкува́ти. Юрма серед реготу й кепкування підхопила дідові лайки (Коцюб., І, 1955, 257); В очах майнуло те, що Таня завжди бачила в його очах: притаєна гострота і трохи злого сміху, і кепкування над співрозмовником (Загреб., День.., 1964, 318).  Словник української мови в 11 томах
7. кепкування — Кепкува́ння, -ня с. Насмѣшка. Аж ось посипались кепкування і нарікання і на Павлюгу. Стор. МПр. 148.  Словник української мови Грінченка