кепкування
КЕПКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кепкува́ти.
Юрма серед реготу й кепкування підхопила дідові лайки (Коцюб., І, 1955, 257);
В очах майнуло те, що Таня завжди бачила в його очах: притаєна гострота і трохи злого сміху, і кепкування над співрозмовником (Загреб., День.., 1964, 318).
Словник української мови (СУМ-11)