кермети
КЕРМЕ́ТИ, ів, мн. (одн. керме́т, у, ч.).
Одержані методом порошкової металургії особливого класу кераміко-металеві матеріали, з яких виготовляють деталі турбін, авіаційні двигуни, різальні інструменти і т. ін.
Для виготовлення багатьох деталей і пристроїв у літальних апаратах важливе значення мають кермети (з наук.-попул. літ.);
Кермети, одержані методом порошкової металургії, є особливого класу кераміко-металеві матеріали (з навч. літ.);
З керметів виготовляють деталі турбін, авіаційні двигуни, різальні інструменти і т. ін. (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)