кивот
КИВО́Т, КІВО́Т, а, ч., заст.
Кіот.
Цареві князі, і всі сили, І отроки, і весь народ, Замкнувши в городі ківот, У поле вийшли, худосилі, У полі бились, сиротили Маленьких діточок своїх (Т. Шевченко);
За мною в Рим! Там храм наш, там кивот! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)