кигик
КИГИ́К, у, ч.
Те саме, що киги́кання.
Не козак і не Галя схаменулися, що вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок);
Дітки маленькі, а я їх мати. Кигик, кигик (Г. Колісник);
Аж дотепер не знав, що так важко буде йому розлучатися з тим життям, з вахтами, запахом канатів, солоністю моря, кигиком чайок (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)