кигикання
КИГИ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. киги́кати і звуки, утворювані цією дією.
Оті старосвітські .. машини .. видавали протяжні, меланхолійні тони, подібні до кигикання чайки (І. Франко);
Він обернувся, пішов до воріт, і вони тепер озвалися Данилові не чаїним кигиканням, а самим болем (М. Стельмах);
Як це часто буває, коли довго й напружено ждеш чогось, кигикання чайки і гавкіт лисиці, що почулися одночасно зі степу, не зразу і не всіма сприйнялися як сигнал, що йде ворог (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)