кигик

КИГИ́К, у, ч., рідко. Те саме, що киги́кання.

Чайка.. пронеслася з кигиком понад Дніпром (Вовчок, І, 1955, 317);

Аж дотепер не знав, що так важко буде йому розлучатися з тим життям, з вахтами, запахом канатів, солоністю моря, кигиком чайок… (Гончар, Тронка, 1963, 199).

Значення в інших словниках

1. кигик — киги́к іменник чоловічого роду кигикання рідко  Орфографічний словник української мови
2. кигик — -у, ч., рідко. Те саме, що кигикання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кигик — КИГИ́К, у, ч. Те саме, що киги́кання. Не козак і не Галя схаменулися, що вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок); Дітки маленькі, а я їх мати. Кигик, кигик (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. кигик — Киги́к, -ку м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром. МВ. ІІ. 117.  Словник української мови Грінченка