кислятина

КИСЛЯ́ТИНА, и, ж., розм.

Що-небудь дуже кисле (у 1, 2 знач.).

Нарешті – чи то Котька втратив смак, чи звик до кислятини, – біля однієї яблуні він спинився (В. Нестайко);

Страва була якась тягучка, немов розведений у воді білок яйця, й відразливо смерділа кислятиною (І. Білик);

[Таратута:] Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити (І. Кочерга);

Слідом за рипом дверей вивіялась і кислятина латаного демисезонного пальта з піднятим коміром (Є. Пашковський);

* Образно. Вітер полоще прапор, і це власне те, про що не хоче згадувати ні Алік, ні Віка – важке і неприємне, із віддухом кислятини (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. кислятина — кисля́тина іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кислятина — див. кислий  Словник синонімів Вусика
3. кислятина — -и, ж., розм. Що-небудь дуже кисле (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кислятина — КИСЛЯ́ТИНА, и, ж., розм. Що-небудь дуже кисле (у 1, 2 знач.). [Таратута:] Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити (Коч., П’єси, 1951, 295).  Словник української мови в 11 томах