клака
КЛА́КА, и, ж., збірн.
Група найманих глядачів для створення штучного успіху або провалу актора, вистави.
Завмерла в чеканні клака зашаруділа вдоволеним смішком (О. Забужко);
Феномен клаки базується на ефекті соціального доказу, сенс якого полягає в тому, що люди, які перебувають на концерті або в кінотеатрі, тим більше схильні до аплодисментів, сміху тощо, чим більше людей навколо чинять аналогічно (з наук.-попул. літ.);
Клака може діяти на настрій глядачів або слухачів і певною мірою забезпечити зовнішній успіх спектаклю, концерту (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)