кландати
КЛА́НДАТИ, аю, аєш, недок., кого, діал., фам.
Прохати.
Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав (Сл. Б. Грінченка);
– Як .. прохати-кландати – і так як-небудь переб'ємся [зорати поле] (Панас Мирний);
– Чого я мушу кландати когось, а своє покидати? (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)