кланцати

КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал.

Клацати.

Згинає [кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. кланцати — кла́нцати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кланцати — -аю, -аєш, недок., діал. Клацати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кланцати — кла́нцати (кле́нцати) клацати (ср, ст) ◊ кла́нцати (кле́нцати) зуба́ми 1. стукотіти зубами від холоду; сильно змерзнути (ср) 2. боятися (ср)|| = бздіти 3. бути дуже голодним (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. кланцати — КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати. Згинає (кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Март., Тв., 1954, 45).  Словник української мови в 11 томах
5. кланцати — Кланцати, -цаю, -єш гл. = клацати. Желех.  Словник української мови Грінченка