кланцати
КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати.
Згинає (кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Март., Тв., 1954, 45).
Словник української мови (СУМ-11)КЛА́НЦАТИ, аю, аєш, недок., діал. Клацати.
Згинає (кобила] шию вбік, дістає мордою аж до задньої лопатки, гризе та й кланцає зубами (Март., Тв., 1954, 45).
Словник української мови (СУМ-11)