кльошник

КЛЬО́ШНИК, а, ч., розм.

Матрос.

На катер посадовили кількох кльошників з миколаївського псевдоматроського загону (Ю. Яновський);

Усі хлопці в морському училищі хочуть стати капітаном великого судна, хоча більшість із них на все життя залишається кльошниками (з газ.).

Значення в інших словниках

1. кльошник — кльо́шник іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. кльошник — -а, ч., зневажл. Матрос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кльошник — КЛЬО́ШНИК, а, ч., зневажл. Матрос.  Словник української мови в 11 томах