ключиця
КЛЮЧИ́ЦЯ, і, ж., анат.
Парна трубчаста кістка плечового пояса людини і хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою.
Ключиця передає фізичні сигнали від верхньої кінцівки до осьового скелета (з навч. літ.);
Тепер ще й зверху стала шия боліти і до ключиці біль іде (Леся Українка);
Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб);
Та й сам він, як хлопчак, маленький, щуплявий, ситцева сорочечка на одному ґудзику, з-під сорочки ключиці проступають гостро (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)